«Андрію, Андрію, подаруй надію!..» Традиційні вечорниці – свято вареників та дівочого гадання відбувалося 13 грудня, у Золотоніській спеціальній загальноосвітній школі- інтернат, на свято Апостола Андрія Первозваного.
У цей вечір перед учнями школи ожили герої українських звичаїв та обрядів.
Дійство, яке заворожувало і захоплювало: затишна хата з щедрою господинею, гурт веселих дівчат, хлопців «із сусіднього села», щедрий стіл із смачними стравами, – усе це налаштовувало на неабиякий позитив. Учні жартували, співали, танцювали.
Учні жартували, співали, танцювали.
А які ж вечорниці без гадання?
Таємниче ворожіння дівчат на свою долю – на чоботах, на галузках, на папірцях з іменами женихів – саме в цю ніч вважається магічним і віщує майбутнє.
Все наше свято супроводжувалося українськими піснями: «Як у нас на Україні», « Ой, на горі два дубки», « А мій милий вареничків хоче» тощо.
Андріївські вечорниці у школі- інтернаті, не обійшлися і без калити, яка, за легендою, приносить щастя, без пана Коцюбинського і пана Калитинського. Калиту навипередки намагалися відкусити завзяті хлопчаки.?
Після усіх обов’язкових для цього вечора обрядів, молоді господині гостинно запросили усіх присутніх на святі, скуштувати варениками. Веселощі, гарний настрій та смачні вареники та пиріжки створили незабутнє свято!!!
Українські традиції живучі. Вони – навіки. Вони – мирні і щирі. Як і український народ. І дуже важливо їх берегти і розвивати.
