11 жовтня учням Золотоніської спеціальної загальноосвітньої школі-інтернату пощастило “побувати” на справжньому Сорочинському ярмарку.
Свято «Ой на веселім тім базарі» підготували для них учні школи зі своїм вихователем Лихенко Вікторією Миколаївною. Юні актори зуміли майстерно відтворити справжню атмосферу українського ярмарку із танцям, піснями, дотепними діалогами й веселими жартами. Глядачі мали змогу зустрітися із відомими героями літературних творів та українського фольклору.Надзвичайно влучно були підібрані усі елементи театрального дійства: костюми, музичний супровід, декорації.
Ярмарок для українців завжди був очікуваною і бажаною подією. Як правило, великі ярмарки відбувалися наприкінці літа і восени. Зібравши врожай хліба, овочів, фруктів, господар бачив, що з цього достатку можна продати, щоб прикупити щось з одежі, хатнього начиння, або поміняти товар на товар. Коли наставав ярмарковий день, то шлях, що тягнувся до містечка, кипів народом, який поспішав з усіх навколишніх та далеких сіл і хуторів.
Зранку, ще до сходу сонця, тяглися довжелезні валки чумаків із сіллю та рибою, їхали вози з гончарними виробами, мішками із зерном, прядивом, полотном та всякою хатньою поклажею. А поміж усім цим люди гнали худобу на продаж та несли на плечах і в руках навантажені кошики, коробки, мішки. І весь цей довгий шлях, ярмарковий майдан, тісні вулички містечка, що були наповнені величезною кількістю люду, ніби перетворювалися на одне величезне чудище, що ворушилося, кричало, гоготало, гриміло, мукало, мекало, ревіло, кукурікало, мінялося великою кількістю різноманітного і строкатого товару. А скільки там було гумору, жартів, співу, танців, змагань, різноманітних витівок… Майже так, як на нашому веселому ярмарку.
Радість, задоволення і захват в очах дітей це справжнє педагогічне щастя.